Українська

бунчу́к

істор. булава з металевою кулькою на кінці і прикрасою-китицею з кінського волосу; в давні часи широко застосовувалася в Туреччині, Польщі, Росії (як ознака влади козацьких отаманів) і на Україні (як ознака влади гетьманів) ◆ Не хотілось в снігу, в лісі, Козацьку громаду 3 булавами, з бунчуками Збирать на пораду Шевченко
у деяких військових оркестрах — шумовий музичний інструмент (з дзвіночками), прикрашений волоссям з кінських хвостів