Українська

Іменник.

Корінь: --.

заєць, що має біле хутро ◆ Заєць-біляк на зиму змінює шерсть
1. розм., рідк. тварина білої масті, птах з білим оперенням ◆ На ставі пишно Лебідь плив, А Гуси сірії край його поринали. «Хіба оцей біляк вас з глузду звів?» — Один Гусак загомонів Гребінка
бот. білий гриб ◆ Як загадав боровик,— На всі гриби полковник..: Ой тим білякам Да на войну [війну] йти. Ой казали біляки, Що ми зроду козаки Чубинський
заст., зневажл. білогвардієць, білобандит ◆ Це ж мій бойовий товариш! Разом біляків били! Донченко

Від ??

Список перекладів