біліти

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

Дієслово.

Корінь: --.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. ставати, робитися білим, світлим, ясним ◆ Біліє місяць; люди сплять Шевченко
    1. ставати, робитися блідим; бліднути ◆ Опісля, як було побачить [Павло] тую дівчину, біліє, тікає геть Марко Вовчок
  2. виділятися білим кольором; види ітися (про що-небудь біле) ◆ Цвітуть сади, біліють хати. А на горі стоять палати Шевченко
    1. світитися білим відблиском ◆ В очереті біліла срібною стрічкою Расава Нечуй-Левицький
    2. цвісти білим, світлим цвітом ◆ Цвітуть бузки, садок біліє І тихо ронить пелюстки Рильський

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]