біліти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

Дієслово.

Корінь: --.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ставати, робитися білим, світлим, ясним ◆ Біліє місяць; люди сплять Т. Г. Шевченко
   1. ставати, робитися блідим; бліднути ◆ Опісля, як було побачить [Павло] тую дівчину, біліє, тікає геть Марко Вовчок
2. виділятися білим кольором; види ітися (про що-небудь біле) ◆ Цвітуть сади, біліють хати. А на горі стоять палати Т. Г. Шевченко
   1. світитися білим відблиском ◆ В очереті біліла срібною стрічкою Расава І. С. Нечуй-Левицький
   2. цвісти білим, світлим цвітом ◆ Цвітуть бузки, садок біліє І тихо ронить пелюстки М. Т. Рильський

Споріднені слова

• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: біліти