вальцювальник
Перевірена версія
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | вальцюва́льник | вальцюва́льники |
| Р. | вальцюва́льника | вальцюва́льників |
| Д. | вальцюва́льникові вальцюва́льнику |
вальцюва́льникам |
| З. | вальцюва́льника | вальцюва́льників |
| Ор. | вальцюва́льником | вальцюва́льниками |
| М. | вальцюва́льникові, вальцюва́льнику | вальцюва́льниках |
| Кл. | вальцюва́льнику | вальцюва́льники |
валь-цю-ва́ль-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -вальц-; суфікси: -юва-льн-ик.
Вимова
[ред.]- МФА: [ʋɐlʲt͡sʲʊˈu̯ɑlʲnek]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- робітник, що працює на вальцювальній машині. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
[ред.]Мероніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів’я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ва́льці́, вале́ць СУМ, Ж, вальцівни́к, вальцюва́льник, вальцюва́льний, вальцюва́ти; — рос. вальцы́, білор. ва́льцы, пол. walec, чеськ. válcovati «викачувати», словац. valec, в.-луж. н.-луж. walca, болг. валц— запозичення з німецької мови; нім. Walze «каток» пов’язане з дієсловом walzen «крутитись».— СІС 118; ЭСБМН 47; Sł. wyr. obcych 694; Kluge—Mitzka 837.— Див. ще ва́льс.
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |