вговорити
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
вго-во-ри́-ти
Дієслово.
Префікс: в-; корінь: -говор-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- ◆ Спершу підмовила самого мера подарувати Хомі чотирьох золотих коней, а потім, видно, шкода стало, то вговорила… Pozychenyĭ cholovik ; Pryvatne zhytti︠a︡ fenomena:, «Гуцало Є.»
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |