вговорити

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я вговори́в вговорю́  —
Ти вговори́в
вговори́ла
вговорииш вговори́
Він
Вона
Воно
вговори́в
вговори́ла
вговори́ло
вговориить  —
Ми вговори́ли вговориим(о) вговорі́м(о)
Ви вговори́ли вговоріте
Вони вговори́ли вговориять  —
Дійсн. дієприкм. мин. ч. вговориеий
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч. вговори́вши
Безособова форма

вго-во-ри́-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.

Префікс: в-; корінь: -говор-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Спершу підмовила самого мера подарувати Хомі чотирьох золотих коней, а потім, видно, шкода стало, то вговорила Pozychenyĭ cholovik ; Pryvatne zhytti︠a︡ fenomena:, «Гуцало Є.»

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів
  1. Російська|]] (ru)

Джерела[ред.]