казус

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

Іменник, чоловічий рід.

Корінь: --.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. подія, яка настає не внаслідок направленої на неї волі особи, а тому не може бути передбаченою за даних умов.
2. випадкова дія, яка має зовнішні ознаки провини (злочину), але позбавлена елементу вини, а тому не спричиняє до кримінальної відповідальності.
3. складна, заплутана судова справа.
4. розм. випадок, незвичайна пригода. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
5. особливий випадок захворювання, описаний із супроводжуючими його обставинами.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прикметники: казусний

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: казус