мати
(Перенаправлено з мама)
Зміст
мати I[ред.]
ма́-ти
Іменник.
відм. | однина | множина |
---|---|---|
Н. | ма́ти | матері́ |
Р. | ма́тері | матері́в |
Д. | ма́тері | матеря́м |
З. | ма́тір | матері́в |
О. | ма́тір'ю | матеря́ми |
М. | на/у ма́тері | на/у матеря́х |
К. | ма́ти | матері́ |
Вимова[ред.]
Зразкова:
Поширена помилкова:
Значення[ред.]
Іменник:
- жінка, щодо своїх дітей. ◆ Рідна мати. ◆ Багатодітна мати. ◆ Мати родини. ◆ Нерідна мати - мачуха.
- самиця, стосовно своїх малят. ◆ немає прикладів застосування.
- Жінка, що має або мала дитину. ◆ немає прикладів застосування.
- перен. джерело, початок чогось. ◆ немає прикладів застосування.
- перен. Про що-небудь дуже близьке, дороге, рідне. ◆ немає прикладів застосування.
- звертання до літньої жінки. ◆ немає прикладів застосування.
- черниця.
◆ Мати моя! Ой, матінко! — вигук, що виявляє подив, радість, горе.
◆ Ма́ти-одина́чка — жінка, яка народила дитину (дітей) поза офіційним шлюбом і виховує її (їх) без чоловіка.
◆ Бо́жа (Госпо́дня, Пречи́ста) Ма́ти рел. — Богородиця, мати Христа.
◆ Крий (не дай) Ма́ти Бо́жа! — вигук, яким виражають застереження, побоювання.
◆ Ма́ти Бо́жа! — вигук, яким виражають здивування, захоплення, переляк і т. ін.
Синоніми[ред.]
- матір, уроч. родителька, рідк. порожденниця,
- поб. неня, ненька, мама, паніматка;
- (під час пологів) породілля, роділля, поліжниця;
- (нерідна) мачуха;
- (Божа) Матір;
- лаг. матінка, матуся, мамуся, мамуня, мамунця, мамця.
Асоціації[ред.]
Фразеологізми[ред.]
- альма матер - шанобливо про рідний навчальний заклад
- багатодітна мати
- Божа Мати (Господня Мати, Пречиста Мати)
- вража мати (лиха мати, бісова мати) - лайка
- в чому мати народила - голий
- до чортової матері (до бісової матері, до вражої матері) - лайка
- крий Мати Божа! (не дай Мати Божа!)
- Мати Божа!
- мати моя!
- мати-одиначка
- мати родини
- нерідна мати - мачуха
- ой, матінко!
- рідна мати
- рідна мати не впізнає - сильно змінився
Похідні слова[ред.]
- безматок
- материзна
- материнки
- материнство
- материнський
- матиця
- матінка
- матірщина
- матка
- маточка
- маточник
- матуня
- матусенька
- матуся
- матушник
- матюк
- прамати
Переклади[ред.]
|
|
Джерела[ред.]
- Караванський Святослав, «Практичний словник синонімів української мови», Друге видання доповнене й опрацьоване. «Українська Книга» — Київ, 2000, ISBN 966-7219-11-9
мати II[ред.]
- форма називного, знахідного і кличного відмінків множини від мат I, IV
мати III[ред.]
- форма родового відмінка однини, називного, знахідного і кличного відмінків множини від мата
мати IV[ред.]
ма́-ти
Дієслово.
Значення[ред.]
- також без додатка уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось;
- уживається для вираження наявності в когось дітей, родичів, близьких людей;
- у сполуч. з кільк. числ. та iм. рік, літа уживається на означення чийогось віку
- у сполуч. з кільк. числ. та назвами мір уживається на означення об'єму, розміру й т. ін. чого-небудь ◆ Кімната має 15 м². ◆ Книжка має 20 друкованих аркушів.
- виражає наявність у кого-, чого-небудь певної ознаки, властивості, якості
- одержувати, заробляти що-небудь
- здобути освіту, чин і т. ін. ◆ Мати досвід. ◆ Мати значення. ◆ Мати право.
- також без додатка уживається на означення того, що хто-, що-небудь є в чийомусь розпорядженні, користуванні, а також указує на наявність чогось у когось у певний момент, період
- розм. зазнавати покарання, докорів і т. ін. ◆ Мати час.
- у сполуч. з назвами стану та дії. перебувати в стані, виконувати дію, на які вказує іменник у знах. відмінкові.
- виявляти певні почуття, переживати щось
- від кого. бути об'єктом певної дії, відчувати чиєсь ставлення. ◆ Мати вплив. ◆ Мати надію. ◆ Мати попит. ◆ Не мати сумніву.
- у сполуч. з абстр. ім. та інфін. перебуваючи в стані, на який указує іменник у знах. відмінкові, виконувати дію, виражену наступним інфінітивом. ◆ Мати сміливість висловити свої припущення. ◆ Мати намір.
- за кого – що, розм. вважати когось, щось ким-, чим-небудь.
- з інфін. уживається на означення того, що хтось повинен робити (зробити) що-небудь.
- бути змушеним через обставини робити (зробити) що-небудь
- збиратися, намірятися що-небудь робити (зробити)
- уживається для творення форм майбутнього часу дієслова.
◆ Ма́є бу́ти — а) (що) повинно щось відбутися, настати; б) (хто) хтось повинен прийти, прибути куди-небудь чи бути присутнім десь; в) (що) повинно щось міститися де-небудь.
◆ Ма́ти ра́цію — бути правим, діяти, думати правильно, слушно.
Фразеологізми[ред.]
- має бути
- мати вплив
- мати досвід
- мати значення
- мати надію
- мати намір
- мати попит
- мати право
- мати рацію
- мати сміливість
- мати час
- не мати сумніву