жінкащододитини, яку вона народила◆ У дитини заболить пальчик, а у матері серце. Матвій Номис, «Українські приказки, прислів'я і таке інше», 1864 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)◆ — Га, що ж діяти, — мовив Гривко. — Раз мати родила, раз і вмирати треба. І. Я. Франко, «Війна між Псом і Вовком», 1898 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)◆ Проводжає сина мати захищати рідний край. В. М. Сосюра, «Пісня», 6 серпня 1941 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Тільки за обідом чи то вже вночі підходила [мати] до якогось із них і ласкала його своїми тихими сірими очима М. Хвильовий
жінка, щомаєабомаладитину◆ І на оновленій землі // Врага не буде, супостата, // А буде син, і буде мати, // І будуть люде на землі. Т. Г. Шевченко, «І Архімед, і Галілей…», 24 вересня 1860 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)◆ Мати тоді сита, коли діти не голодні. К. О. Гордієнко, «Заробітчани», 1949 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) * образно◆ Повторення — мати навчання, — підтакував Трояцький. Ю. О. Збанацький, «Курилові острови», 1963 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) * у порівняннях◆ [Кирило:] А про мене нігде й краще немає, як дома. Вже що не кажіть: чужина — чужиною, а своя сторона, як мати. Панас Мирний, «Перемудрив», 1884 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
◆ Мати моя! Ой, матінко! — вигук, що виявляє подив, радість, горе. ◆ Ма́ти-одина́чка — жінка, яка народила дитину (дітей) поза офіційним шлюбом і виховує її (їх) без чоловіка. ◆ Бо́жа (Госпо́дня, Пречи́ста) Ма́ти рел. — Богородиця, мати Христа. ◆ Крий (не дай) Ма́ти Бо́жа! — вигук, яким виражають застереження, побоювання. ◆ Ма́ти Бо́жа! — вигук, яким виражають здивування, захоплення, переляк і т. ін.
також без додатка уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось;
уживається для вираження наявності в когось дітей, родичів, близьких людей;
у сполуч. з кільк. числ. та iм. рік, літа уживається на означення чийогось віку
у сполуч. з кільк. числ. та назвами мір уживається на означення об'єму, розміру й т. ін. чого-небудь ◆ Кімната має 15 м². ◆ Книжка має 20 друкованих аркушів.
виражає наявність у кого-, чого-небудь певної ознаки, властивості, якості
одержувати, заробляти що-небудь
здобути освіту, чин і т. ін. ◆ Мати досвід. ◆ Мати значення. ◆ Мати право.
також без додатка уживається на означення того, що хто-, що-небудь є в чийомусь розпорядженні, користуванні, а також указує на наявність чогось у когось у певний момент, період
розм. зазнавати покарання, докорів і т. ін. ◆ Мати час.
у сполуч. з назвами стану та дії. перебувати в стані, виконувати дію, на які вказує іменник у знах. відмінкові.
виявляти певні почуття, переживати щось
від кого. бути об'єктом певної дії, відчувати чиєсь ставлення. ◆ Мати вплив. ◆ Мати надію. ◆ Мати попит. ◆ Не мати сумніву.
у сполуч. з абстр. ім. та інфін. перебуваючи в стані, на який указує іменник у знах. відмінкові, виконувати дію, виражену наступним інфінітивом. ◆ Мати сміливість висловити свої припущення. ◆ Мати намір.
за кого – що, розм. вважати когось, щось ким-, чим-небудь.
з інфін. уживається на означення того, що хтось повинен робити (зробити) що-небудь.
бути змушеним через обставини робити (зробити) що-небудь
збиратися, намірятися що-небудь робити (зробити)
уживається для творення форм майбутнього часу дієслова. ◆ Ма́є бу́ти — а) (що) повинно щось відбутися, настати; б) (хто) хтось повинен прийти, прибути куди-небудь чи бути присутнім десь; в) (що) повинно щось міститися де-небудь. ◆ Ма́ти ра́цію — бути правим, діяти, думати правильно, слушно.
прослухати вимову?, файл