огортання

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	огортання	огортання
Р.	огортання	огортань
Д.	огортанню	огортанням
З.	огортання	огортання
Ор.	огортанням	огортаннями
М.	огортанні огортанню	огортаннях
Кл.	огортання	огортання

о-гор-та́-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: о-; корінь: -горт-; суфікси: -а-нн; закінчення: -я.

Вимова

• • МФА: [ɔɦɔrˈtɑnʲːɐ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: огортка дієслова: огортати дієприкметники: огорнутий

Етимологія

Від о- та гортання, далі від горта́ти, горну́ти, зго́ртка, зго́рток «(заго́рнина) «біла плахта» ВеУг, загорта́ч, загорти́на «верхня жіноча сукня», за́гортка «тс.», заго́рток, невпрого́рт, о́гортка Ж, о́бго́ртка Г, Ж, підгорта́льник, підго́ртка; — (пд.-зах.) рос. горта́ть, горну́ть, білор. гарта́ць, гарну́ць, пол. garnić, o-gartać, чеськ. hrnouti, словац. hrnuť, в.-луж. wuhornyć «закасати», н.-луж. garnuś «схопити», болг. пригръщам «обіймаю, пригортаю», мак. пригрне се «пригорнеться», сербохорв. гр́нути «згортати; іти натовпом», гр̏тати, словен. gŕniti; — праслов. *gъr̥tati, *gъrtnǫti; — споріднене з лит. gurgulỹs «сплутані нитки; зграя птахів», д.-грец. γάργαρα «купа, юрба», ἅγυρις «скупчення, натовп», а також — з іншим ступенем вокалізму — ἀγειρω (ἀγερὧ) «збираю», д.-грец. ἀγορά «збори; площа для зборів»; праіндоєвр. *ger- «збирати».— Фасмер 1 444; Sławski І 259; Machek ESJČ 184; Schuster-Šewc 327—3 28; Bezłaj ESSJ 1 179; Bern. 1 72; Trautmann 102—103; Pokorny 382—383.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: огортання