окрик
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
Іменник, чоловічий рід.
Корінь: --.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- вигук, яким окликають кого-небудь.
- вигук, який криє в собі наказ, погрозу і т. ін.
- вигук, що виражає яке-небудь почуття. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі. форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова: окрикати, окрикнути, окрикувати
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |