Українська

Сполучник.

Простий. Сурядний.

службове слово, яке з'єднує однорідні члени речення або частини складносурядного речення ◆ Де милий ночує: чи в темному гаю, // Чи в бистрім Дунаю коня напова, // Чи, може, з другою, другую кохає, // Її, чорнобриву, уже забува? Т. Г. Шевченко, «Причинна», 1837 р.

Від ??

Список перекладів
Іспанська_es: o Італійська_it: o Англійська_en: or; whether, if Португальська_pt: ou Російська_ru: или Румунська_ro: ori, sau Французька_fr: ou Шведська_sv: eller ^(sv), antingen ^(sv), endera ^(sv), om ^(sv), huruvida ^(sv)