він

Матеріал з Вікісловника
(Перенаправлено з її)

Українська
[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

він

Особовий займенник однини чоловічого роду.

відмінок
називний він
родовий його́, до/у ньо́го
давальний йому́
знахідний його́, на/у ньо́го
орудний ним
місцевий на/у нім/ньо́му

Як заст. з прийменниками в оруднім і місцевім відмінку можуть бути форми без н: (у) їм, до/на йо́го, на йо́му.

Вимова[ред.]

МФА: [wʲin]

вітчизняна транскрипція: [в'ін]

Семантичніі властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. Уживається на означення предмета мовлення, вираженого іменником чоловічого роду однини в попередньому реченні або після цього займенника. ◆ І поверзлось мені, що оце і є він, шлях мій. Марко Вовчок ◆ Я пану вимурував дім І свій проклін лишив на нім. Дмитро Павличко, Бистрина ◆ [Потоцький:] Як вовка не держи, він в ліс втече при першій нагоді... Карпенко-Карий ◆ Всі з острахом одхилялись од нього [Матюхи] й давали дорогу. Андрій Головко ◆ немає прикладів застосування.
    • У сполуч. із «сам» виділяє певний предмет мовлення з ряду йому подібних. ◆ Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні [цукроварні]. Михайло Коцюбинський
    • У сполуч. з часткою ось (от) набуває вказівного характеру. ◆ [Орфей:] Де се мій клевець? Ой Амфіоне, поможи шукати! Я щось не бачу... Ось він... Леся Українка
  2. род. в. Уживають у значенні присвійного займенника. ◆ Пізнати дурного по сміху його. Номис ◆ Ловила й Катря на собі його погляд не раз — настирливий. Андрій Головко
  3. Виступає в значенні частки з відтінком неозначености в словосполуках штибу «нехай (хай) йому біс», «хто (біс тощо) його знає», «чорт його бери».

Синоніми[ред.]

  1. овін

Антоніми[ред.]

  1. ми

Гіпероніми[ред.]

  1. займенник

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені й термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Слово походе зі стсл. онъ, що виникло з псл. *onъ. У свою чергу сл. «він» споріднене з рос. он, она, оно, они, діял. ён, біл. ён, вон, болг. он, она, оно, они, унó, мак. он, пол. on, діял. un, чес. on, ona, ono, слц. on, діял. vun і van, слн. òn, ón, діял. ùn, wàn, ǫn, схв. ôn, òna, òno, діял. õn, onȁ, onȍ, вл. wón. Найближчий відповідник в инших мовах — лит. anàs, anà, aniẽ, anõs. Балтійські й слов'янські форми об'єднано в протоб.-с. *anas. Далі зв'язки з иншими і.-є. мовами віднайти важко. Відотворюють протоі.-є. *h₁énos, що складається з кореня *h₁é, що розвинувся в [o] (даний корінь також присутній у псл. *otъстсл. отъукр. від), і наростка *nos, що розвинувся в [n].

Переклад[ред.]

предмет мовлення

Джерела[ред.]