*bruky

Ця словникова стаття застосовує праслов'янські відтворені форми. Достеменних прикладів їхньої наявности не збережено; їх доводять методи компаративістики.

Праслов’янська

Походження

Запозичено через двн. bruke, wrûke з іт. ruca, ruchetta «дика гірчиця», що його виводять із лат. (brassica) ērūca «дика капуста».

Іменник

ім.ж. *bruky, род. в. -kъve.

1. бруква

Відмінювання *bruky (основа на -ū-)

Відмінок	Однина	Двоїна	Множина
Називний	*bruky	*brukъvi	*brukъvi
Родовий	*brukъve	*brukъvu	*brukъvъ
Давальний	*brukъvi	*brukъvьmа, *brukъvamа	*brukъvьmъ, *brukъvamъ
Знахідний	*brukъvь	*brukъvi	*brukъvi
Орудний	*brukъvьjǫ, *brukъvljǫ	*brukъvьmа, *brukъvamа	*brukъvьmі, *brukъvamі
Місцевий	*brukъve	*brukъvu	*brukъvьхъ, *brukъvaхъ
Кличний	*bruky	*brukъvi	*brukъvi

Споріднені слова

• Південнослов'янські мови:
  • Болгарська: брюква
• Західнослов'янські мови:
  • Польська: brukiew
  • Чеська: brukev
  • Словацька: brukva
• Східнослов'янські мови:
  • Білоруська: бручка, бруква, брукуха, брушка, брукса
  • Російська: брюква, бруква, буква, брухва, грухва, дрюхва, друхва
  • Українська: бруква

Джерела

Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.