dieu
Французька[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| однина | множина |
|---|---|
| dieu | dieux |
dieu
Іменник чоловічого роду.
Корінь: -dieu-
Вимова[ред.]
- МФА: одн. [djø], мн. [djø]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- Бог ◆ немає прикладів застосування.
- бог, божество; кумир ◆ Jupiter est le maître des dieux, le père des hommes et des dieux. Mars, dieu de la guerre.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від лат. deus.