авторитетний
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | авторите́тний | авторите́тна | авторите́тне | авторите́тні |
Р. | авторите́тного | авторите́тної | авторите́тного | авторите́тних |
Д. | авторите́тному | авторите́тній | авторите́тному | авторите́тним |
З. | авторите́тного (іcт.) авторите́тний (неіст.) |
авторите́тну | авторите́тне | авторите́тних (іст.) авторите́тні (неіст.) |
О. | авторите́тним | авторите́тною | авторите́тним | авторите́тними |
М. | авторите́тнім авторите́тному |
авторите́тній | авторите́тнім авторите́тному |
авторите́тних |
ав-то-ри-те́т-ний
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -авторитет-; суфікс: -н; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- який користується авторитетом (у 1 знач.); впливовий, поважний.
- який заслуговує на повне довір'я. ◆ Задовольняючи прохання Квітки [Г. Ф. Квітки-Основ'яненка], Максимович написав велику статтю «О правописании малороссийского языка», що була авторитетним джерелом для пізніших дослідників Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959
- який не терпить, не допускає заперечень; владний (про тон, жест, вигляд і т. ін.). ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
- впливовий, поважний
- гідний довіри
- владний, менторський
Антоніми[ред.]
- —
- —
- опущений, пригнічений, безсилий
Гіпероніми[ред.]
- —
- —
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
- —
- —
Холоніми[ред.]
- —
- —
- —
Мероніми[ред.]
- —
- —
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
який користується авторитетом | |
який заслуговує на повне довір'я | |
який не терпить, не допускає заперечень | |