безглуздо
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
без-глу́з-до
Прислівник, означальний, образу або способу дії; незмінний.
Префікс: без-; корінь: -глузд-; закінчення: -о.
Вимова[ред.]
- МФА: [beˈzɦluzdɔ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- прислівник до безглуздий. ◆ Обличчя бабусі в капорі маячило перед очима. Вона безглуздо посміхалася Полторацький
- у знач. присудк. сл.ю ◆ Оленка вмирає. Ні, це не може бути… Се дико… це безглуздо М. М. Коцюбинський
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Список перекладів | |