Українська
[ред.]

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	брьо́хаюся (-сь)	брьо́хався (-сь)	брьо́хатимуся (-сь)	—
Ти	брьо́хаєшся	брьо́хався (-сь) брьо́халася (-сь)	брьо́хатимешся (-сь)	брьо́хайся (-сь)
Він Вона Воно	брьо́хається (-сь)	брьо́хався (-сь) брьо́халася (-сь) брьо́халося (-сь)	брьо́хатиметься	—
Ми	брьо́хаєм(о)ся (-сь)	брьо́халися	брьо́хатимем(о)ся (-сь)	брьо́хаймося (-сь)
Ви	брьо́хаєтеся (-сь)	брьо́халися (-сь)		брьо́хайтеся (-сь)
Вони	брьо́хаються	брьо́халися (-сь)	брьо́хатимуться	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	брьо́хаючись
Дієприсл. мин. ч.	брьо́хавшись
Безособова форма	—

брьо́-ха-ти-ся

Корінь: -брьоха-; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

недок., розм. те ж саме, що брьохати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Коні, брьохаючись по заметах та по кучугурах, потомились і стали М. М. Коцюбинський
плескатися, хлюпатися. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Пере Ганна сорочки, а син купається, пірнає, брьохається, хлюпається, грає, як та риба, в чистій воді І. С. Нечуй-Левицький

Найтісніша спорідненість

Від ??

брьохати

плескатися, хлюпатися

Українська[ред.]