буркотливий
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | буркотли́вий | буркотли́ва | буркотли́ве | буркотли́ві |
Р. | буркотли́вого | буркотли́вої | буркотли́вого | буркотли́вих |
Д. | буркотли́вому | буркотли́вій | буркотли́вому | буркотли́вим |
З. | буркотли́вого (іcт.) буркотли́вий (неіст.) |
буркотли́ву | буркотли́ве | буркотли́вих (іст.) буркотли́ві (неіст.) |
О. | буркотли́вим | буркотли́вою | буркотли́вим | буркотли́вими |
М. | буркотли́вім буркотли́вому |
буркотли́вій | буркотли́вім буркотли́вому |
буркотли́вих |
бур-кот-ли́в-ий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -буркот-; суфікс: -лив; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину) ◆ Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий Довженко
- який виражає незадоволення ◆ Випускає [жаба] з себе згуки, раз жалібні, то знов сердиті, буркотливі Коцюбинський
- який часто воркує, любить воркувати (про голубів) ◆ — Чи бачили сивую голубку? …Яка вона? — Сиза, сиза, буркотлива Чубинський
Синоніми[ред.]
- —
- —
- —
Антоніми[ред.]
- —
- —
- —
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
схильний буркотати | |
який виражає незадоволення | |
який часто воркує, любить воркувати | |