білити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	білю́	білив	біли́тиму	—
Ти	біли́ш	білив білила	біли́тимеш	біли́
Він Вона Воно	біли́ть	білив білила білило	біли́тиме	—
Ми	біли́м(о́)	білили	біли́тимем(о)	{{{4}}}мо
Ви	білите́	білили		{{{4}}}те
Вони	біля́ть	білили	біли́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	білячи́
Дієприсл. мин. ч.	біли́вши
Безособова форма	[[біли}но|біли́}но]]

білити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 13b.

Корінь: -біл-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [bʲiˈlɪte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. ◆ А у нас хатина біла; Я й полола, я й білила Я. І. Щоголів
2. доводити до білого кольору, вибілювати у воді і на сонці (полотно і т. ін.). ◆ Над Черемошем дівчата полотна та пряжі білють [білять], перуть, жартують та регочуться Марко Черемшина
3. робити чистим, білим, умиваючись. ◆ Дівка Катерина личенько білила П. П. Чубинський
   1. робити блідим. ◆ Той легкий дим п'є кров з лиця і гасить людський погляд, обличчя білить і чорнить одежу Леся Українка

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін.
Англійськаen: bleach (en) Турецькаtr: badanalamak (tr)

доводити до білого кольору, вибілювати у воді і на сонці
Англійськаen: whiten (en)

робити чистим, білим, умиваючись
Російськаru: белеть (ru)

робити блідим
Англійськаen: pale (en)

Джерела

• Словник УЛІФ: білити