злука
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
Префікс: з-; корінь: -лук-; закінчення: -а.
Вимова[ред.]
- МФА: одн. [ˈzlukɐ], мн. [ˈzluke]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: [злу́ка]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- рідк. те ж саме, що з'єднання [≈ 1] ◆ Гупає-дзвонить тисячопудовий молот // З серпом і м'язами в братерській злуці. Василь Еллан-Блакитний, «Бастілія», 1918 р. [СУМ-11] ◆ — Маємо на Вас надії, але Ви злукою проти начальника все нищите. Уляна Кравченко, «Спогади учительки», 1887 р. [СУМ-11]
- Синоніми
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|