когутячий
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | когу́тячий | когу́тяча | когу́тяче | когу́тячі |
Р. | когу́тячого | когу́тячої | когу́тячого | когу́тячих |
Д. | когу́тячому | когу́тячій | когу́тячому | когу́тячим |
З. | когу́тячого (іcт.) когу́тячий (неіст.) |
когу́тячу | когу́тяче | когу́тячих (іст.) когу́тячі (неіст.) |
О. | когу́тячим | когу́тячою | когу́тячим | когу́тячими |
М. | когу́тячім когу́тячому |
когу́тячій | когу́тячім когу́тячому |
когу́тячих |
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: --.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі. форми:
- іменники: когут
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |