моторошно
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
мо́-то-рош-но
Прислівник, означальний, якісний; незмінний.
Корінь: -мотор-; суфікс: -ош; закінчення: -о.
Вимова[ред.]
- МФА: ['motoroʃno]
прослухати вимову?, файл- УФ: [мóторошно]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- прислівник до моторошний ◆ І моторошно в темноті буран завив, як та сирена... , «Павло Тичина, II, 1957, 152» ◆ В темряві моторошно бряжчала зброя, непокоїлися коні. , «Михайло Стельмах, I, 1962, 636»
- у знач.присудк. сл. про почуття страху, тривоги, яке хтось переживає; страшно ◆ [Михайло:] Жінко! Мені щось моторошно. Чи пити, чи не пити? , «Іван Котляревський, II, 1953, 60» ◆ [Анна:] Моторошно… Усе мені здається, що ось-ось якесь нещастя… , «Іван Франко, IX, 1962, 111» ◆ Тяжко було мені й моторошно самому в полі. , «Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 153» ◆ Дівчині стало лячно, моторошно, вона ладна була залишити помешкання. , «М. Олійник»
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Похідне від укр. моторошний, далі від укр. моторочний, від псл. *motorъčьnъjь.
Переклад[ред.]
| присл. | |
| присудк. сл. | |