наверле
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]на-вер-ле́
Прислівник; незмінний.
Корінь: -наверле-.
Вимова
[ред.]- МФА: [nɐu̯erˈlɛ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- догори ногами. ◆ Коли читаєш наверле, то не хапаєш слова цілком, а складаєш їх по буковці. П. А. Загребельний, «Гола душа.с. 172» . ◆ Дивись що ти робиш: наверле становиш стовпа, — товщим краєм угору! Треба товщим у землю. Б. Д. Грінченко, «Словарь української мови.Київ, 1908, т.2, с.468 »
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів'я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
[ред.]Від ??
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |