навідлі
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
на-ві́д-лі
Прислівник; незмінний.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- діал. (гуцульська говірка південно-західного наріччя) навідліг. Навідлі бити рукою - розмахнувшись, бити навідліг не долонею, а щиколотками. ◆ Ударив просто навідлі кулаком. Б. Грінченко. ◆ Бий павука навідлі, а не долонею. Кидати навідлі - розмахнувшись, з силою кидати що-небудь від себе. ◆ Коли штани були готові, Вустя навідлі кинула братові. О. Гончар.
Синоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від навідліг.
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: навідлі
- Етимологічний словник української мови. У 7-и тт. – К.: Наукова думка, 2003. – Т. 2. – С. 15-16.
- Новий тлумачний словник української мови. В 4 т. К.: Аконіт, 2000. - Т. 2. - С. 720.