навідлі

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

на-ві́д-лі
Прислівник; незмінний.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. діал. (гуцульська говірка південно-західного наріччя) навідліг. Навідлі бити рукою - розмахнувшись, бити навідліг не долонею, а щиколотками. ◆ Ударив просто навідлі кулаком. Б. Грінченко. ◆ Бий павука навідлі, а не долонею. Кидати навідлі - розмахнувшись, з силою кидати що-небудь від себе. ◆ Коли штани були готові, Вустя навідлі кинула братові. О. Гончар.

Синоніми[ред.]

  1. навідліг
  2. навіґлі

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від навідліг.

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

  • Словник УЛІФ: навідлі
  • Етимологічний словник української мови. У 7-и тт. – К.: Наукова думка, 2003. – Т. 2. – С. 15-16.
  • Новий тлумачний словник української мови. В 4 т. К.: Аконіт, 2000. - Т. 2. - С. 720.