надити
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | на́джу | на́див на́дила | на́дитиму | — |
| Ти | на́диш | на́див на́дила | на́дитимеш | на́дь |
| Він Вона Воно |
на́дить | на́див на́дила на́дило | на́дитиме | — |
| Ми | на́дим ( -имо) | на́дили | на́дитимем(о) | на́дьмо |
| Ви | на́дите | на́дили | на́дьте | |
| Вони | на́дть | на́дили | на́дитимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | — | |||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | на́дзячи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | на́дивши | |||
| Безособова форма | — | |||
надити (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. II дієвідміна Відповідне дієслово доконаного виду — принадити.
Корінь: -над-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова[ред.]
- МФА: [ˈnɑdɪ̞tɪ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- перех. і неперех. манити кудись чимось принадним, охотити до чогось ◆ То вже надить стара дівка молодих парубків до залицяння.
- перен. перех. і неперех. притягати до себе ◆ Те надить, що вадить.
- перех. приманювати птахів і звірів принадою чи вдавано їхніми голосами ◆ немає прикладів застосування.
- перех. рибалити на вудку ◆ Не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина. С. Гулак-Артемовський
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ?
Переклад[ред.]
| манити кудись чимось принадним, охотити до чогось | |
| притягати до себе | |
| приманювати птахів і звірів принадою чи вдавано їхніми голосами | |
| рибалити на вудку | |
Джерела[ред.]
- Б. Грінченко. "Словарь української мови".