нарочитo
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
на-ро-чи́-тo
Прислівник; незмінний.
Префікс: на-; корінь: -роч-; суфікс: -ит; закінчення: -o?.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- (який здійснюється свідомо) умиснo, зумиснo, навмисно [≈ 1]
- (з метою наголосити) підкресленo, демонстративно [≈ 2] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Список перекладів | |