нахамити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		нахами́в	нахамлю́	—
Ти		нахами́в нахами́ла	нахами́ш	нахами́
Він Вона Воно		нахами́в нахами́ла нахами́ло	нахами́ть	—
Ми		нахами́ли	нахами́м( -имо́)	нахамі́м( -імо́)
Ви		нахами́ли		нахамі́те
Вони		нахами́ли	нахамля́ть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.	нахамлений
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.	нахами́вши
Безособова форма	—

на-ха-ми́-ти

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.

Префікс: на-; корінь: -хам-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [nɐxɐˈmɪte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. вчинити дію, виражену дієсловом хамити; провести деякий час, здійснюючи таку дію ◆ Притула нахамив бійцю 3-ї ОШБр у відповідь на критику

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від хам¹ «зухвала, груба, нахабна людина, хамло́, хамлю́га, хамри́ло Нед, Шейк. хамрі́й Нед. ха́мство, хаму́ла «неотеса, незграба, хам» (Климчук ЛексПол), ха́мний «гордий, зарозумілий, пихатий»; — рос. білор. хам, пол. cham, ч. словац. chám, ст.-слов. хамъ; — виникло внаслідок переосмислення власного імені Хам, запозиченого через церковнослов’янське та грецьке посередництво з гебрайської мови; гебр. Ḥām є іменем одного з трьох синів Ноя, за Біблією, проклятого батьком за неповагу до нього; пов'язувалося також з тур. ham «грубий, невихований» (Горяев 394, проти Фасмер IV 220) — Черных II 331; Sławski 1 59. Brückner 176; Machek ESJČ 195—196; Holub—Lyer 202; Mikl EW 423.

Переклад

Список перекладів