Українська
[ред.]

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	обумо́влюю	обумо́влював	обумо́влюватиму	—
Ти	обумо́влюєш	обумо́влював обумо́влювала	обумо́влюватимеш	обумо́влюй
Він Вона Воно	обумо́влює	обумо́влював обумо́влювала обумо́влювало	обумо́влюватиме	—
Ми	обумо́влюєм(о)	обумо́влювали	обумо́влюватимем(о)	обумо́влюймо
Ви	обумо́влюєте	обумо́влювали		обумо́влюйте
Вони	обумо́влюють	обумо́влювали	обумо́влюватимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	обумо́влюючи
Дієприсл. мин. ч.	обумо́влювавши
Безособова форма	обумо́влювано

обумовлювати (не зазначено розбиття на склади)

Префікс: об-; корінь: -умов-; суфікси: -л -юва; дієслівне закінчення: -ти.

те ж саме, що зумовлювати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
чим. ставити в залежність від певних умов. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

зумовлювати

ставити в залежність від певних умов

Українська[ред.]