Українська
[ред.]

поцілювати I[ред.]

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	поцілю́ю	поцілюва́в	поцілюва́тиму	—
Ти	поцілю́єш	поцілюва́в поцілюва́ла	поцілюва́тимеш	поцілю́й
Він Вона Воно	поцілю́є	поцілюва́в поцілюва́ла поцілюва́ло	поцілюва́тиме	—
Ми	поцілю́єм(о)	поцілюва́ли	поцілюва́тимем(о)	поцілю́ймо
Ви	поцілю́єте	поцілюва́ли		поцілю́йте
Вони	поцілю́ють	поцілюва́ли	поцілюва́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	поцілю́ючи
Дієприсл. мин. ч.	поцілюва́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	поцільо́ваний
Безособова форма	поцільо́вано

по-ці-лю-ва́-ти

Префікс: по-; корінь: -ціл-; суфікс: -юва; дієслівне закінчення: -ти.

заст. те ж саме, що поцілувати. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ …в тій хвилі міг бачити твоє лице — всміхнене так, як тогди, коли ти мене перший раз поцілювала, — або покрите румянцем гніву так, як тогди, коли я тебе перший раз поцілював. Калєндар Українського народного союза на рік, Свобода, 1927 (цитата з бібліотеки Google Книги)

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Російська_ru: поцеловать ^(ru)