прочинити
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | прочиню́ | прочини́в | прочиня́тиму | — |
| Ти | прочи́ниш | прочини́в прочини́ла | прочиня́тимеш | прочини́ |
| Він Вона Воно |
прочи́нить | прочини́в прочини́ла прочини́ло | прочиня́тиме | — |
| Ми | прочи́ним (прочи́нимо) | прочини́ли | прочиня́тимем(о) | прочині́м(о) |
| Ви | прочи́ните | прочини́ли | прочині́ть | |
| Вони | прочи́нять | прочини́ли | прочиня́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | ||||
| Безособова форма | прочи́нено | |||
прочинити (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4c.
Префікс: про-; корінь: -чин-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- почати одчиняти. ◆ Постоявши кілька хвилин, та поміркувавши, він підійшов до воріт, прочинив фірточку і зупинив ся. Школиченко М., «Між народ» Джерело — commons:Часопис_Зоря._1894._14.pdf.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |