розпукати
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | розпука́ю | розпука́в | розпука́тиму | — |
| Ти | розпука́єш | розпука́в розпука́ла | розпука́тимеш | розпука́й |
| Він Вона Воно |
розпука́є | розпука́в розпука́ла розпука́ло | розпука́тиме | — |
| Ми | розпука́єм(о) | розпука́ли | розпука́тимем(о) | розпука́ймо |
| Ви | розпука́єте | розпука́ли | розпука́йте | |
| Вони | розпука́ють | розпука́ли | розпука́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | розпука́ющий | |||
| Дієприкм. мин. ч. | розпука́вший | |||
| Дієприсл. теп. ч. | розпука́я | |||
| Дієприсл. мин. ч. | розпука́в, розпука́вши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | розпука́емый | |||
| Пас. дієприкм. мин. | — | |||
| Безособова форма | розпука́овано | |||
роз-пу-ка́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -розпук-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- Шаблон:гуц. бути, жити розпукою. ◆ Ой гаю ж мій зелененький, ой гаю.ж мій, гаю,//Серце ми ся розпукає за тобов, гільтяю
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Коломийки в записах Івана Франка / Упор. текстів, передмова та примітк. О. Дея. - К.: Муз. Україна, 1970. - 135с.