розчуманіти
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| мин. | майб. | наказ. | |
|---|---|---|---|
| Я | розчумані́в | розчумані́ю | — |
| Ти | розчумані́в розчумані́ла |
розчумані́єш | розчумані́й |
| Він вона воно |
— | ||
| Ми | розчумані́ли | розчумані́єм(о) | розчумані́ймо |
| Ви | розчумані́ли | розчумані́єте | розчумані́йте |
| Вони | розчумані́ли | розчумані́ють | — |
| Дієприкм. | |||
| Дієприкм. пас. | розчумані́лий | ||
| Дієприсл. | |||
| Безособова форма | |||
роз-чу-ма-ні́-ти
Дієслово, доконаний вид, перехідне, перша дієвідміна (тип дієвідміни 1a).
Префікс: роз-; корінь: -чумані-; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- прочуняти, спом'яну́тися. [≈ 1] ◆ Він розчумані́в тро́хи на дво́рі (Хорол.).
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |