фінно-угорський
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | фі́нно-у́горський | фі́нно-у́горська | фі́нно-у́горське | фі́нно-у́горські |
| Р. | фі́нно-у́горського | фі́нно-у́горської | фі́нно-у́горського | фі́нно-у́горських |
| Д. | фі́нно-у́горському | фі́нно-у́горській | фі́нно-у́горському | фі́нно-у́горським |
| З. | фі́нно-у́горського (іcт.) фі́нно-у́горський (неіст.) |
фі́нно-у́горську | фі́нно-у́горське | фі́нно-у́горських (іст.) фі́нно-у́горські (неіст.) |
| О. | фі́нно-у́горським | фі́нно-у́горською | фі́нно-у́горським | фі́нно-у́горськими |
| М. | фі́нно-у́горськім фі́нно-у́горському |
фі́нно-у́горській | фі́нно-у́горськім фі́нно-у́горському |
фі́нно-у́горських |
фі́н-но-у́-гор-ський
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -фін-; суфікси: -н-о; корінь: -угор-; суфікс: -ськ; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- ◆ Крім індоєвропейської, відомі ще тюркська, монгольська, китайсько-тибетська, фінно-угорська, самодійська, семіто-хамітська, кавказька, тунгусо-маньчжурська, аустронезійська, аустроазіатська, тайська та інші сім’ї мов. Брус М. П. Українське ділове мовлення: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. — Івано-Франківськ: Тіповіт, 2004. — 230 с.
Синоніми[ред.]
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |