Українська
[ред.]

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	ца́баню	цабані́в	цабані́тиму	—
Ти	цабани́ш	цабані́в цабані́ла	цабані́тимеш	цабани́
Він Вона Воно	цабани́ть	цабані́в цабані́ла цабані́ло	цабані́тиме	—
Ми	цабани́м(имо́)	цабані́ли	цабани́тимем(о)	ца́баньмо, цабані́м(о)
Ви	цабаните́	цабані́ли		цабані́ть
Вони	цабаня́ть	цабані́ли	цабані́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	цабані́лий
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	ца́банячи́
Дієприсл. мин. ч.	цабані́вши
Безособова форма	–

цабанити (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -цабан-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

діал. зневажливими, грубими словами докоряти кому-небудь; лаяти, клясти. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
просити надто багато за щось (про ціну). ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

неважливими, грубими словами докоряти кому-небудь; лаяти, клясти

просити надто багато за щось

Українська[ред.]