церувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	церу́ю	церува́в	церува́тиму	—
Ти	церу́єш	церува́в церува́ла	церува́тимеш	церу́й
Він Вона Воно	церу́є	церува́в церува́ла церува́ло	церува́тиме	—
Ми	церу́єм(о)	церува́ли	церува́тимем(о)	церу́ймо
Ви	церу́єте	церува́ли		церу́йте
Вони	церу́ють	церува́ли	церува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	церу́ючи
Дієприсл. мин. ч.	церува́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	церо́ваний
Безособова форма	церо́вано

це-ру-ва́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -цер-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА : [t͡serʊˈu̯ɑte] (одн.), [—] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. недок., перех., діал. штопати. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: церувати