шпигувати

Українська

I

Морфологічні та синтаксичні властивості

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	шпигу́ю	шпигува́в	шпигува́тиму	—
Ти	шпигу́єш	шпигува́в шпигува́ла	шпигува́тимеш	шпигу́й
Він Вона Воно	шпигу́є	шпигува́в шпигува́ла шпигува́ло	шпигува́тиме	—
Ми	шпигу́єм(о)	шпигува́ли	шпигува́тимем(о)	шпигу́ймо
Ви	шпигу́єте	шпигува́ли		шпигу́йте
Вони	шпигу́ють	шпигува́ли	шпигува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	шпигу́ючи
Дієприсл. мин. ч.	шпигува́вши
Безособова форма	шпиго́вано

шпигувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a. Відповідне дієслово доконаного виду — нашпигувати.

Корінь: -шпиг-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ʃpɪ̞ɦuˈwɑtɪ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [шпи^егува́ти]

Семантичні властивості

Значення

1. кул. начиняти шпиком, устромляючи його шматочками в спеціально зроблені надрізи ◆ Баба Надя чаклувала над сковородами й каструлями, шпигувала кролів або зайців. П. А. Загребельний, «День для прийдешнього», 1963 р. [СУМ-11] ◆ Великі шматки м'яса (по 1—1,5 кг) шпигують кусковим салом і обсмажують. Заливне з тушкованого м’яса, рецепт [СУМ-11]
2. перен., розм. настирливо, багато разів повчати когось, дорікати чим-небудь * образно ◆ Страх, що зародився в його [Василевій] хисткій душі, шпигував і шпигував його: «А що ж ти зробив за останній час?» Семен Скляренко, «Карпати», 1954 р. [СУМ-11]

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

начиняти шпиком
Російськаru: шпикова́ть (ru)

стежити за ким-небудь

шпигувати II

Морфологічні та синтаксичні властивості

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	шпигу́ю	шпигува́в	шпигува́тиму	—
Ти	шпигу́єш	шпигува́в шпигува́ла	шпигува́тимеш	шпигу́й
Він Вона Воно	шпигу́є	шпигува́в шпигува́ла шпигува́ло	шпигува́тиме	—
Ми	шпигу́єм(о)	шпигува́ли	шпигува́тимем(о)	шпигу́ймо
Ви	шпигу́єте	шпигува́ли		шпигу́йте
Вони	шпигу́ють	шпигува́ли	шпигува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	шпигу́ючи
Дієприсл. мин. ч.	шпигува́вши
Безособова форма	шпиго́вано

шпигувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -шпиг-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ʃpɪ̞ɦuˈwɑtɪ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [шпи^егува́ти]

Семантичні властивості

Значення

1. займатися шпигунством ◆ Ворог никає десь по нашій території, вже робить своє чорне діло, шпигує, вивідує, шкодить, убиває. П. А. Загребельний, «Шепіт», 1966 р. [СУМ-11]
2. розм. стежити за ким-небудь ◆ Свою розповідь він такі розпочав спогадами, як вісімнадцятирічним юнаком приїхав він учителювати в село на Полтавщині і як місцевий піп шпигував за молодим учителем. О. В. Донченко, «Золота медаль», 1953 р. [СУМ-11] ◆  — Куди мені треба, туди й ходив, а ти не шпигуй за мною, то краще буде! Захар Мороз, «У садку молодому», 1945 р. [СУМ-11] ◆  — Я не знала, щоб хто мав інтерес і охоту шпигувати мої кроки. І. Я. Франко, «Лель і Полель» / переклад І. В. Гданського, 1887 р. [СУМ-11]◆ Зелена велика жаба сиділа в рясці, зимно шпигувала Ксеню булькатим оком, раз по раз заслонюючи його білястою плівкою. Володимир Бабляк, «Вишневий сад», 1958—1962 рр. [СУМ-11]

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

займатися шпигунством
Англійськаen: spy (en) Російськаru: шпио́нить (ru)

стежити за ким-небудь
Російськаru: шпио́нить (ru)