юрбитися
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | юрблю́ся (-сь) | юрби́вся (-сь) юрби́лася (-сь) | юрби́тимуся (-сь) | — |
| Ти | юрби́шся | юрби́вся (-сь) юрби́лася (-сь) | юрбти́метеся (-сь) | юрби́ся (-сь) |
| Він Вона Воно |
юрби́ться | юрби́вся (-сь) юрби́лася (-сь) юрби́лося (-сь) | юрби́тиметься | — |
| Ми | юрби́м(о)ся (-мсь) | юрби́лися (-сь) | юрби́тимем(о)ся (-мось) | юрбі́м(о)ся, (-і́мось) |
| Ви | юрби́теся (-сь) | юрби́лися (-сь) | юрбі́ться | |
| Вони | юрбля́ться | юрби́лися (-сь) | юрби́тимуться | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | юрблячи́сь | |||
| Дієприсл. мин. ч. | юрби́вшись | |||
| Безособова форма | — | |||
юрби́тися
Дієслово, недоконаний вид, неперехідне, зворотне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.
Префікс: юрб-; корінь: --и-; суфікс: -+ти-; закінчення: --ся
Вимова[ред.]
- МФА : [jʊrˈbɪtesʲɐ] (одн.), [—] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- збираючись, скупчуючись в одному місці, збиватися в юрбу (про людей). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- триматися гуртом, зграєю (перев. про тварин одного виду). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |
| Список перекладів | |