Українська
[ред.]

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	яру́ю	ярува́в	ярува́тиму	—
Ти	яру́єш	ярува́в ярува́ла	ярува́тимеш	яру́й
Він Вона Воно	яру́є	ярува́в ярува́ла ярува́ло	ярува́тиме	—
Ми	яру́єм(о)	ярува́ли	ярува́тимем(о)	яру́ймо
Ви	яру́єте	ярува́ли		яру́йте
Вони	яру́ють	ярува́ли	ярува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	яру́ючи
Дієприсл. мин. ч.	ярува́вши
Безособова форма	яро́вано

ярувати (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -яр-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

розм. бути в стані сильного гніву ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]}
перен. виявлятися з надзвичайною силою (про стихійні явища) ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]}

Найтісніша спорідненість

Від ??

бути в стані сильного гніву; лютувати

виявлятися з надзвичайною силою

Українська[ред.]