-к

Українська

Словотворча одиниця (суфікс).

Вимова

• • МФА: [-k]
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. суфікс вживається в основах якісних прикметників, поширений ◆ нудкий, стійкий
2. суфікс властивий для іменників жіночого роду, продуктивний, поширений. У давальному і місцевому відмінках однини іменників [к] чергується з [ц] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. вказує на осіб жіночої статі ◆ космонавтка, горянка
   2. вказує на суб'єктивну оцінку (варіанти -очк, -ечк) ◆ гілочка, донечка
   3. вказує на предметність і одиничність ◆ гумка, полуничка, крупинка
   4. вказує на окремі предмети тощо ◆ мазепинка, вишнівка, малолітка, стінівка
   5. вказує на опредмечену дію, процес, назви предметів ◆ мандрівка, подачка
3. суфікс в основах іменників, вживаних тільки в множині, вказує на опредмечену дію, предмети, поширений. У родовому множини суфікс -к змінюється на -ок ◆ висівки, вигадки
4. суфікс в основах іменників чоловічого роду ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
   1. вказує на особу, що виконує певну дію, непоширений ◆ угадько
   2. вказує на особу, що споріднена з іншою, непоширений ◆ дядько
5. суфікс вживається в основах іменників середнього роду, вказує на здрібнілість (варіанти -очк, -ячк) ◆ відерко, зіллячко
6. див. -ськ ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Полюга Л. М. Словник українських морфем. — Львів: Світ, 2001. — 448 с. — ISBN 966-603-105-1