dico
Латинська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
dī-cō
Дієслово, третя дієвідміна.
Indicativus | ||||
---|---|---|---|---|
Praesens | Imperfectum | Perfectum | Futurum I | |
Ego | dīcō | dīcēbam | dīxī | dīcam |
Tu | dīcis | dīcēbas | dīxisti | dīces |
Is Ea Id |
dīcit | dīcēbat | dīxit | dīcet |
Nos | dīcimus | dīcebāmus | dīximus | dīcēmus |
Vos | dīcitis | dīcebātis | dīxistis | dīcētis |
Ei Eae Ea |
dīcunt | dīcēbant | dīxērunt | dīcentur |
Infinitivus | Gerundium | |||
dīcere | dīcendi | |||
Participium praesentis | Participium perfecti | |||
dīcens | dictus |
Вимова[ред.]
- МФА: [ˈdiːkoː]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- говорити, розмовляти ◆ немає прикладів застосування.
- казати, сказати ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??