Додаток:Екологія

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку
  • абіогенні цикли речовин — комплекс атмосферних, геологічних геохімічних і гідрологічних процесів.
  • агрегування — об’єднання показників у групи за якоюсь ознакою.
  • агролісомеліорація — система лісоводних заходів по боротьбі з засухою, суховіями, ерозією ґрунту та ін. Включає створення захисних лісових насаджень, заліснення пісків, агротехнічні, гідротехнічні, ор ганізаційно-господарські та інші заходи.
  • агротехніка — система прийомів вирощування сільськогосподарських культур, технологія рослинницгва. Включає сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив, підготовку насіння до посіву, посів і посадку, догляд за рослинами, боротьбу з шкідниками, хворобами і бур’янами, збирання врожаю.
  • антропогенні фактори середовища — внесені в природу людською діяльністю зміни, що впливають на органічний світ. Переробляючи природу, пристосовуючи її до своїх потреб, людина змінює середовище існування тварин і рослин, тим самим впливає на їх життя.
  • антропогенний ландшафт — частина природного середовища, розвиток якого постійно підтримується людиною.
  • ареал — область розпорсюдження на земній поверхні певних явищ, тих або інших видів (родів, сімей) тварин і рослин, корисних копалин
  • атмосфера Землі — газова оболонка, що оточує Землю. Атмосферою прийнято вважати область навколо Землі, в якій газове середовище обертається разом із Землею. Маса атмосфери близько 5,15-1015 т. Атмосфера забезпечує можливість життя на Землі і помітно впливає на жигтя людини.
  • біогеоценоз — однорідна ділянка земної поверхні з певним складом живих (біоценоз) і неживих (приземний шар атмосфери, сонячна енергія, ґрунт) компонентів і динамічною взаємодією між ними (обміном речовин і енергією).
  • біологічні цикли речовин — комплекс процесів, що характеризують життєдіяльність організмів: живлення і живильні зв’язки, розмноження і ріст, відмирання, розклад і мінералізація.
  • біомаса — загальна маса особин одного виду на одиницю поверхні або об’єму місцезнаходження. Біомаса рослин називається фітома-сою, тварин — зоомасою.
  • біосфера — область активного життя на земній кулі. В біосфері живі організми і середовища їх існування органічно пов язані одне з одним, утворюючи цілісну динамічну систему. Біосфера охоплює нижню частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери.
  • біота — сукупність видів рослин, тварин і мікрооріанізмів, об’єднаних спільною областю поширення. На відміну від біоценозу, може характеризуватися відсутністю екологічних зв’язків між видами.
  • біотоп — ділянка земної поверхні (суші або водойми) з однотипними умовами середовища, зайнята біоценозом.
  • відвал — штучний насип із пустих порід, некондиційних корисних копалин тощо.
  • генетика — наука про закони спадковості та мінливості організмів і методи управління ними.
  • географічне середовище — частина природного середовища, включена в сферу людської діяльності, необхідна умова існування суспільства,
  • гідросфера — сукупність усіх водних об’єктів земної кулі: океанів, морів, рік, озер, водосховищ, боліт, підземних вод, льодовиків і снігового покриву.
  • деградація ґрунту — процес, що призводить до часткової вірати у ґрунті нагромаджених органічних речовин.
  • дифузія — рух часток середовища, внаслідок якого відбувається перенесення речовини і вирівнювання концентрацій або встановлення рівного розподілу концентрацій частинок даного виду в середовищі.
  • еволюція біологічна — історичний розвиток живої природи, який супроводжується пристосуванням організмів до умов існування, перетворенням біогеоценозів і біосфери.
  • екологія — наука про відносини рослинних і тваринних організмів, які утворюють спільності між собою і з навколишнім середовищем.
  • екологізація сільськогосподарського виробництва — об’єктивно зумовлена, планомірно здійснювана система загальнодержавних, галузевих і регіональних заходів, спрямованих на впровадження в практику якісно нових, екологічно безпечним видів техніки, технологій та організації матеріального виробництва, способів і методів функціонування промислових, аграрних та аграрно-промислових комплексів з метою найефективнішого використання природних ресурсів, їх збереження, відтворення і примноження, підтримання динамічної екологічної рівноваїи у навколишньому середовищі. Кінцевим підсумком екологізації розвитку продуктивних сил може бути досягнення (забезпечення) повної гармонізації відносин між суспільством і природою.
  • екологічний підхід — виявлення і дослідження зв’язків, які існують між об’єктами * (процесами), що вивчаються, і навколишнім середовищем.
  • екологічна ефективність — аналіз ефективності вирішення екологічних економічних або соціальних проблем для досягнення заданих екологічних показників.
  • екологічна експертиза — особлива комплексна діяльність з ідентифікації негативних впливів виробничої діяльності на навколишнє середовище і природні комплекси з тенденціями економічного розвитку.
  • екологічні показники — аналітичні величини, що характеризують стан екосистеми та її елементів, включаючи елементи середовища (вода, повітря, земля та ін.).
  • економіка — сукупність виробничих відносин певної суспільно-економічної формації, економічна основа суспільства або його структурної виробничої одиниці.
  • екосистема — єдиний природний комплекс, який утворюють живі організми та середовище їх існування. Поняття «екосистема» застосовується до природних об’єктів різної складності і розмірів (весь •океан або невеликий ставок, лісовий масив або ділянка березового гаю).
  • жива речовина — сукупність живих організмів біосфери, кількісно виражена в елементарному хімічному складі, масі та енергії. Представлена такими організмами: автотрофними (зелені рослини), гетеротрофними (безхлорофільні рослини; все живе, людина), мікросо-профними (які живляться готовими органічними рослинами).
  • заказник — територія (акваторія), на якій у певний сезон або цілорічне охороняється ландшафт, усі або окремі види тварин і рослин при обмеженому використанні інших ресурсів.
  • заповідник — територія, яка охороняється і на якій забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні комплекси або загрожує їх збереженню.
  • землеробство богарне — вирощування переважно зернових (частково — кормових і технічних) культур на неполивних землях в районах зрошуваного землеробства.
  • землеробство зрошуване — впрошування сільськогосподарських культур в умовах зрошення.
  • зооценоз — сукупність тварин, що входять до складу біоценозу.
  • інвестиція — довготермінові вкладення капіталу в галузі економіки.
  • кадастр — систематизований збір відомостей, який складається періодично або шляхом безперервних спостережень над відповідним об’єктом.
  • комплексне використання ресурсу — найбільш повне використання всіх компонентів ресурсу. Наприклад, комплексне використання мінеральної сировини при видобутку сланців передбачає одержання із відкритих порід будівельних матеріалів, рідкоземельних елементів, а також використання шахтових виробіток під складські приміщення.
  • криза екологічна — напружений стан взаємовідносин між людством і природою, що характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у людському суспільстві ресурсно-екологічним можливостям біосфери.
  • лісовий фонд — сукупність усіх лісів як природного походження, так і штучно вирощених. У складі лісового фонду розрізняють лісові і нелісові площі (сільськогосподарські угіддя, просіки, дороги тощо).
  • лісові ресурси — запаси деревини, а також хутровини, дичини, грибів, ягід, лікарських рослин тощо в лісах. Ліси займають 3700 млн га, або близько 30 % суші земного шару.
  • літосфера — зовнішня сфера «твердої» землі, включаючи земну кору і частину верхньої мантії (субстрат).
  • меліорація — сукупність організаційно-господарських і технічних заходів, спрямованих на докорінне поліпшення земель з несприятливими водними і повітряними режимами, хімічними і фізичними властивостями, які піддаються механічній дії вітру або води. Забезпечує стійкі врожаї, сприяє раціональному використанню землі. Види меліорації: осушення, зрошення, хімічна меліорація, агролісомеліорація.
  • моніторинг — постійне спостереження, аналіз (порівняння з нормативними параметрами) і прогноз стану навколишнього середовища в зв’язку з господарською діяльністю людини. Розрізняють три головні ступені моніторингу: глобальний біосферний, регіональний геосис-темний, або природогосподарський, і локальний біоекологічний, аб" санітарно-гігієнічний. Це один із головних елементів системи управління середовищем. Моніторинг вимагає серйозного обґрунтування складу показників, місця частоти і прийомів їх аналізу та прогнозу, узагальнення, зберігання і передачі інформації.
  • навколишнє середовище — середовище існування і виробничої діяльності людини. Під цим терміном звичайно розуміють природне середовище, що оточує людину. . Нерідко в це поняття включають елементи штучного середовища (жилі будинки, промислові підприємства, канали, водосховища тощо). З розвитком суспільного виробництва і розширення сфери людської діяльності, яка охоплює майже всю географічну оболонку, стають необхідними комплексні заходи з охорони навколишнього природного середовища. Навколишне середовище — поняття більш загальне, ніж природне середовище існування.
  • національне багатство — народне багатство, важливий показник економічного стану країни, у вартісному вигляді — сукупність споживних вартостей, створених і нагромаджених суспільством за весь час його виробничої діяльності.
  • національний парк — заповідник, у який допускаються відвідувачі для відпочинку.
  • ноосфера — оболонка Землі, в якій виявляється вплив людини на структуру й хімічний склад біосфери.
  • охорона природи — система заходів, спрямованих на підтримання раціональної взаємодії суспільства і природи, яка забезпечує збереження і відновлення природних ресурсів, попереджає прямі та непрямі негативні впливи діяльності суспільства на природу і здоров’ї людини.
  • природа — 1) у широкому розумінні — весь світ у розмаїтті його форм; 2) об’єкт природознавства; 3) сукупність природних умов існування людського суспільства; 4) «друга природа» — створені людиною матеріальні умови її існування. Здійснення обміну речовин між людиною і природою — закон, який регулює суспільне виробництво як необхідну умову самого людського життя. Сукупна діяльність суспільства суттєво впливає на природу, що вимагає раціоналізації і регулювання їх взаємодії.
  • природні ресурси — важливі компоненти навколишнього середовища, які використовуються в суспільному виробництві для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства. Головні види природних ресурсів — сонячна енергія, внутріземне тепло, водні, земельні, мінеральні, рослинні ресурси і ресурси тваринного світу.
  • природно-ресурсний потенціал — сукупність природних процесів і явищ, яка впливає на господарську діяльність для одержання певного соціально-економічного результату (ефекту).
  • природне техногенне середовище — нове утворення, яке поєднує природні і техногенні елементи з певними соціально-економічними функціями.
  • природокористування — задоволення потреб суспільства в елемента\ природи, може бути прямим і непрямим. Прямим називається без-.посереднє використання ресурсів як джерел сировини і енергії, простору.
  • продуктивність біологічна — відтворення біомаси рослин, мікроорганізмів, тварин, які входять до складу тієї чи іншої екологічної системи. Звичайно виражається в масі продукції за рік на одиницю площі або .на одиницю обсягу. В більш вузькому розумінні — відтворення диких рослин і тварин, які використовуються людиною. Найбільша біологічна продуктивність спостерігається в тропічних лісах.
  • рекреація — відпочинок, відновлення сил людини, витрачених у процесі праці. В багатьох країнах рекреаційне обслуговування — суттєва галузь економіки.
  • рекреаційні ресурси — сукупність природних ресурсів (клімат, вода, ліс, мінеральні джерела, земля, рослинність, ландшафти, пам’ятники культури тощо), яка визначає умови (можливості) відпочинку за межами постійного житла.
  • ресурсний потенціал — характеристика можливості використання певного ресурсу за сучасною технічного рівня розвитку галузей, які провадять його видобуток і переробку. Деякі відмінності трактування і складових частин має аграрний ресурсний потенціал.
  • сель — ґрунтові або ґрунтово-кам’янисті потоки, які раптово виникають у руслах гірських рік внаслідок різкої повені, що викликана інтенсивними зливами, швидким сніготаненням та іншими причинами. Боротьба з селями ведеться переважно шляхом закріплення ґрунтів і рослинного покриву, будівництва спеціальних гідротехнічних споруд.
  • система інформаційного забезпечення — сукупність способів і засобів, які забезпечують збирання, зберігання, обробку та надання інформації про стан навколишнього середовища і реалізації запланованих. програм. Має декілька видів класифікації за сутністю, джерелами даних, способами обробки і перевірки.
  • системний аналіз — це сукупність методологічних і практичних прийомів, які використовуються для підготовки і обґрунтування рішень стосовно складних проблем соціального, економічного, технічного, політичного та іншого характеру. Такий аналіз оснований на застосуванні понять і принципів системи як єдності взаємопов’язаних елементів цілісного для досягнення поставленої мети.
  • системний підхід — спосіб розв’язання практичних завдань, який полягає в розгляді у єдиній системі вихідних умов, необхідних операцій і засобів їх проведення.
  • стабільність екосистеми — здатність протистояти будь-яким впливам і повертатись у початковий стан.
  • стічні води — води, забруднені побутовими і виробничими відходами^ Усуваються з території населених місць і промислових підприємств системами каналізації.
  • територіальна комплексна схема охорони природи — передплановин. документ у системі регіонального планування, в якому обґрунтовано комплекс заходів з охорони і раціонального використання, освоєимя та відтворення ресурсів.
  • туризм — один із видів активного відпочинку в формі подорожей за певними маршрутами з метою пізнання тих чи інших районів, територій. Часто поєднується з елементами спорту. Масштабний і неорганізований туризм може несприятливо впливати на навколишнє природне середовище, пам’ятники історії, культури та мистецтва.
  • фітоценоз — сукупність видів рослин на однорідній ділянці, які пере-- бувають у складних взаємовідносинах між собою і з умовами навколишнього середовища (ліс, луг, степ тощо), характеризуються певним видовим складом, будовою; частина біоценозу.
  • фотосинтез — перетворення зеленими рослинами і фотосинтезуючими організмами променевої енергії Сонця в енергію хімічних зв’язків органічних речовин. Відбувається за участю поглинаючих світло пігментів (хлорофіл та ін.).

https://www.vuzlib.su/eco_pr/dict.htm