Українська
[ред.]

ди-фу́-зі-я

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -дифуз-; суфікс: -і; закінчення: -я.

фіз. спец. рух часток середовища, внаслідок якого відбувається перенесення речовини і вирівнювання концентрацій або встановлення рівного розподілу концентрацій частинок даного виду в середовищі. ◆ У цукровому виробництві відбуваються всі три види дифузії — вільна дифузія — коли переходить в розчин цукор із зруйнованих клітин, потім осмос — проникнення води в клітинний сік, а після нагрівання стружки і денатурації протоплазми починається основний видобуток цукру — діаліз.

вільна дифузія — коли два розчини безпосередньо стикаються один з одним і вільно проникають один в другий;
осмос — це мембрана дифузія, коли розчини розділені напівпроникною мембраною, яка пропускає тільки чистий розчинник;
діаліз — теж мембранна дифузія, але мембрана крім розчинника пропускає ще і частини розчиненої речовини, але до певного розміру, а більш крупні — затримує.

дифузійний сік, жом. ◆ Триває процес дифузії 60—90 хв. Її продуктами є дифузійний сік з вмістом цукру 15 % по відношенню до маси буряка і жом, який містить клітковину, геміцелюлозу і пектинові речовини.

дифузійна установка ◆ Вилучення соку здійснюється в дифузорах, де з одного боку подається стружка, а назустріч — вода. Для цього використовують безперервно діючі дифузійні установки великої потужності: вертикальні колонні з ошпарювачем (КДА) і похилі двошнекові типу ДДС і А1-ПДС.
дифузійний апарат

Найтісніша спорідненість
іменники: дифузор

Список перекладів
Російська_ru: диффузия ^(ru) жін.

Українська[ред.]