Шаблон:етимологія:блакить

блаки́ть «голубий колір», блаки́т, [блакіть Ж, блакі́тє Ж, бля́кіт Ж «тс.», блаки́тний, блакитна́вий, блакитня́вий, блакитнува́тий, блакитні́ти, блакитні́шати, ст. блакитний (1562); — білор. блакіт, пол. błękit, чеськ. словац. blankyt «тс.», сербохорв. blakitan «блакитний»; — запозичення з польської мови; походження польських форм остаточно не з'ясоване; вони виводяться або з сер.-в.-нім. blancheit «біла, сталево блискуча фарба» (Zaręba JP ЗО, 21—22; Sławski І 36; Шелудько 22), або через чеське посередництво з пізньолат. blanchetus, blankctus, blanquetus (назви різних кольорів) (Gebauer I 60; Bern. I 58; Machek ESJČ 55); пізньолатинське слово походить від франк. * blank «блискучий», спорідненого з н. blank «тс.» — Richhardt 34; Sadn.— Aitz. VWb. 1 336—337; Heme 93; Dauzat 92.— Див. ще бланк1.