Шаблон:етимологія:випадок

ви́падок Г, Ж, ви́па́дком, випадко́вий — рос. вы́падок, білор. вы́падак, пол. wypadek; — похідне утворення від nа́дaти; спочатку вживалося, очевидно, як вузький термін під час гри в кості (при вдалому падінні кості); за іншим поглядом (Richhardt 113), запозичене з польської мови.— Див. ще ви́-, па́дати.