Шаблон:етимологія:тор

тор «колія», тора́ «клепка» Нед, то́рник «бондарський інструмент», торня́к «тс.» тж, тори́ти «прокладати (шлях)», торува́ти «тс.», торо́ваний,вто́ри «пази на краю бочки, в які вставляють дно», уто́ри «тс.», зато́р, зато́рич «прилад для вирізування уторів» Л, уті́рник, уто́рник «тс.»; — рос. тор «вторована дорога», білор. тор «колія», пол. tor «тс.», ч. (tor) «вторована дорога», болг. тор «добриво, гній», сербохорв. то̑р «загін для худоби», то̏р «слід; огорожа», словен. tòr «тертя»; — psl. torъ «тертя; [торований шлях]», пов'язане чергуванням голосних з *terti «терти»; — зіставляється з лат. nuotars «лука, поросла кущами», гр. τορός «пронизливий, різкий; стрімкий», дінд. tāráḥ «пронизливий», tāraḥ «тс.». — Фасмер IV 81; Ляпунов РФВ 76, 259; Цыганенко 430; Brückner 574; Machek ESJČ 648; Mikl. EW 352—353; Коломиец Этимология 1984, 96; Варбот 108; Trautmann 324; Muhl.—Endz. II 872; Rozwadowski JP 1, 112.