безцеремонно
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
без-це-ре-мо́н-но
Прислівник, означальний, образу або способу дії; незмінний.
Префікс: без-; корінь: -церемон-; суфікс: -н; закінчення: -о.
Вимова[ред.]
- МФА: [beʒt͡sereˈmɔnːɔ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- прислівник до безцеремонний. ◆ Вона взяла мене безцеремонно під руку, і ми пішли алеєю до моєї хати! Кобилянська ◆ Якраз підійшла офіціянтка з кришталевим коритцем, де горою золотіла ікра; Барабаш безцеремонно потягнув коритце до себе й став жерти здоровою ложкою, плямкаючи і стогнучи од утіхи. Кононович, «Кайдани для оліґарха», 2001 р. (цитата з «Корпусу текстів української мови»)
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |