Українська

без-це-ре-мо́н-но
Прислівник, означальний, образу або способу дії; незмінний.

Префікс: без-; корінь: -церемон-; суфікс: -н; закінчення: -о.

прислівник до безцеремонний. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Вона взяла мене безцеремонно під руку, і ми пішли алеєю до моєї хати! Кобилянська ◆ Якраз підійшла офіціянтка з кришталевим коритцем, де горою золотіла ікра; Барабаш безцеремонно потягнув коритце до себе й став жерти здоровою ложкою, плямкаючи і стогнучи од утіхи. Кононович, «Кайдани для оліґарха», 2001 р. (цитата з «Корпусу текстів української мови»)

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів