бородатий

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

Прикметник.

Корінь: --.

Вимова

 прослухати вимову^{?, файл}

УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який має бороду ◆ У темно-рожевій мглі, при зорях сребристих, бачив Остап тільки обличчя бородате [турка] Марко Вовчок
   1. у знач. ім. людина з бородою; бородач ◆ Василько знову закрив очі й знесилено похилився бородатому на руки П. Й. Панч

Споріднені слова

• зменшено-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бородатий