вволю
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
вво́-лю
Прислівник, означальний, міри та ступеню; незмінний.
Префікс: в-; корінь: -вол-; закінчення: -ю?.
Вимова[ред.]
- МФА: [ˈʋːɔlʲʊ]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- мірою, яка цілком задовольняє; досхочу. [≈ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |