відчужений
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
Прикметник.
Корінь: --.
Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- Дієприкм. пас. мин. ч. до відчужити ◆ немає прикладів застосування.
у знач. прикм. - який виражає байдужість, холодність до когось. ◆ немає прикладів застосування.
- який законно відібраний у когось. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменшено-пестливі форми:
- іменники: відчуження, відчуженість
- прикметники:
- дієслова: відчужити, відчужувати
- прислівники: відчужено
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: відчужений
- Відчужений // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.