ковтання
Українська
[ред.]Морфосинтаксичні ознаки
[ред.]| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ковта́ннння | ковта́ннння |
| Р. | ковта́ннння | ковта́нннь |
| Д. | ковта́нннню | ковта́нннням |
| З. | ковта́ннння | ковта́ннння |
| Ор. | ковта́нннням | ковта́ннннями |
| М. | ковта́нннні ковта́нннню |
ковта́ннннях |
| Кл. | ковта́ннння | ковта́ннння |
ков-та́-ння
Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -ковта-; суфікс: -нн; закінчення: -я.
Вимова
[ред.]- МФА: [kɔu̯ˈtɑnʲːɐ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
[ред.]Значення
[ред.]- ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
[ред.]Антоніми
[ред.]Гіпероніми
[ред.]Гіпоніми
[ред.]Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
[ред.]Колокації
[ред.]Прислів’я та приказки
[ред.]Споріднені слова
[ред.]| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
[ред.]Від ковта́ти¹ «глитати», [ковка́ти ВеБ, колка́ти Ж] «тс.», ко́вкнути «ковтнути» Ж, ковто́к, ковта́льний «пов'язаний з ковтанням», ковть (виг.);— рос. клотну́ть «ковтнути», колто́к «ковток», білор. каўта́ць «ковтати», чеськ. klutati «тс.»;— *kъl̥tati «ковтати», пов'язане паралелізмом початкових приголосних з psl. *glъtati, укр. глита́ти «тс.».— Фасмер І 414—415, II 297; Machek ESJČ 132; Bern. I 309. — Пор. глита́ти.
Переклад
[ред.]| Список перекладів | |
Джерела
[ред.]
 |
Статтю слід доробити. Це незавершена стаття. Ви можете допомогти проекту, виправивши й доповнивши її.
|
Категорії:
- Українська мова
- Українські іменники
- Українські лексеми
- Неістоти/uk
- Середній рід/uk
- Українські іменники, відмінювання 2a
- Середній рід
- Українські іменники, відмінювання 8*a
- Українські слова з суфіксом -нн
- Українські слова морфемної будови слова R-s-f
- Слова з 8 букв/uk
- Дія/uk
- Ковтання/uk
- Потрібна вимова/uk
- Потрібна семантика/uk
- Статті до доробки/uk