меритократія
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
ме-ри-то-кра́-тія
Іменник.
Корінь: --.
Вимова[ред.]
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- політ. форма державного правління, при якій влада належить найбільш освіченим, компетентним, талановитим представникам суспільства [▲ 1] ◆ Меритократія передбачає створення початкових умов для об'єктивно обдарованих і працьовитих людей, щоб вони в майбутньому мали шанс зайняти високе суспільне становище в умовах вільної конкуренції (з навч. літ) [СУМ-20]
- така система, яка діє в державі ◆ Одна з головних функцій меритократії – розробка ефективної техніки збереження влади (з навч. літ.) [СУМ-20] ◆ Відсутність меритократії, тобто системи, у якій здібності й заслуги кожного належно винагороджуються, – проблема, на якій наголошує молодь (із журн.) [СУМ-20]
- еліта, яка сформувалася на основі цієї системи ◆ Захід вихований на традиціях аристократії (еліти крові) і меритократії (еліти якості) (з газ.) [СУМ-20]
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- ↑ форма правління
- ↑ ?
- ↑ ?
- Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
Джерела[ред.]
- [СУМ-20]